Армія, Мова, Віра (і не лише): чи формують соціальні ознаки наше сприйняття інших?


Запуск нового політичного циклу в Україні в майбутньому може виступити як каталізатор для загострення розколу між різними соціальними групами в країні.

"Росія провокує розділення між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто виїхав", "Система бронювання поглиблює соціальний поділ", "Не варто ще більше розділяти українське суспільство, адже воно вже переживає розкол" – подібні теми часто з’являються в українських ЗМІ, особливо після початку повномасштабної агресії Росії проти України.

Українське суспільство вражає своєю різноманітністю: кожна людина має свої унікальні погляди на різні події та явища, які часто не збігаються з думками тих, хто її оточує. Іноді це призводить до незадоволення одних громадян вчинками чи висловлюваннями інших. Проте, чи можна стверджувати, що це незадоволення вже перетворилося на відкрите неприязнь між українцями?

Аби спробувати відповісти на це запитання, Громадянська мережа "ОПОРА" спільно із Київською школою економіки провели дослідження поляризації між різними групами суспільства, які нерідко протиставляються в українському медійному просторі. Науковці вивчають різні прояви поляризації. В цьому дослідженні ми зосередились на афективній поляризації, яка характеризує ступінь антипатії до представників іншої групи, що виражається через негативні оцінки цієї групи, недоброзичливість до неї, бажання дистанціюватися (McMurtrie et al., 2024). Розуміння рівня афективної поляризації важливе, оскільки неприязнь між соціальними групами може з часом трансформуватися у дії, що поглиблюють соціальні розколи. Якщо негативні установки одних українців щодо інших посиляться, вони можуть вплинути на їхню поведінку і рішення, призводячи до конфліктів і відчуження.

Опитування виконав Київський міжнародний інститут соціології з 11 по 30 вересня 2024 року методом онлайн-інтерв'ю. У межах дослідження проведено 2055 інтерв'ю, з яких 1855 проводились серед українців, що перебувають на території України (крім ТОТ), а 200 - серед громадян, які з початком повномасштабного вторгнення росії виїхали за кордон.

Дослідження зіштовхнулося з кількома обмеженнями. По-перше, учасники онлайн-опитувань, ймовірно, відображають думки більш соціально активної, освіченої та технологічно підготовленої частини суспільства. По-друге, польовий етап дослідження проходив під час активних обговорень щодо законопроєкту №8371, що стосується заборони релігійних організацій, пов'язаних із російською православною церквою. Цей політичний процес міг суттєво вплинути на думки та реакції респондентів, коли йшлося про вірян православних церков у ході опитування.

Докладнішу інформацію про методологію дослідження та її складові ви можете знайти за вказаним посиланням.

Цей текст має дві основні секції. У першій секції ми описуємо, як за допомогою шкали афективної поляризації проводили дослідження взаємного сприйняття між представниками різних соціальних груп. У другій секції ми намагалися визначити, чи впливає приналежність до конкретної соціальної групи на ставлення до особи. Для цього ми використали віньєткове дослідження, яке є специфічним видом експерименту, що дозволяє аналізувати оцінки респондентів щодо вигаданих ситуацій або персонажів.

ДИСТАНЦІЯ, НЕПРИЯЗНЬ, ЖОРСТОКІСТЬ: ЯК МИ СПРИЙМАЄМО ОДНЕ ОДНОГО

Афективна поляризація характеризує ступінь емоційної антипатії до іншої групи, що проявляється у небажанні взаємодіяти, негативних оцінках, недоброзичливому й ворожому ставленні. Однак поляризація проявляється не лише в наявності таких почуттів в однієї з груп - вона має взаємний характер, тобто обидві групи мають негативне ставлення одна до одної.

Застосовуючи концепцію шкали афективної поляризації, ми досліджували рівень ворожості між п'ятьма парами груп: 1) українці, які проживають в Україні, та українці, що живуть за кордоном; 2) особи, які пережили досвід життя на тимчасово окупованих територіях чи у зонах конфлікту, і ті, хто цього досвіду не має; 3) представники Православної церкви України та Української греко-католицької церкви в порівнянні з представниками Української православної церкви Московського патріархату; 4) військовослужбовці та їхні родичі в порівнянні з цивільними особами і тими, у кого немає родичів-військових; 5) українськомовні громадяни проти російськомовних. Учасники опитування оцінювали свою згоду з 28 різними твердженнями за пʼятибальною шкалою. Кожне твердження відображало такі аспекти афективної поляризації: 1) соціальна дистанція (небажання мати контакти з іншою групою); 2) неприязнь (негативні уявлення про іншу групу); 3) жорстокість (вороже, але ненасильницьке ставлення до іншої групи). Один і той же респондент міг належати лише до однієї групи та оцінити свою згоду з твердженнями лише один раз. Розподіл респондентів по групах здійснювався випадковим чином.

Рисунок 1. Загальний рівень поляризації між групами

Рис. 2. Поляризація між групами за окремими вимірами (соціальна дистанція, неприязнь та жорстокість)

Як видно з Рис. 1 та 2, середні значення загального показника поляризації та трьох його вимірів переважно невисокі. За п'ятибальною шкалою, середні значення переважно були від 1.5 до 2.5, і жодного разу не були вищі за 3, що вказувало б на помітну чи навіть значну антипатію. Тобто респонденти загалом не схильні відчувати неприязнь або відразу до представників іншої групи. При цьому показник жорсткості має менші середні значення, ніж показник соціальної дистанції чи неприязні.

Найбільша відстань за всіма показниками спостерігається між групами "представники ПЦУ та УГКЦ" і "представники УПЦ МП". До того ж, представники ПЦУ та УГКЦ характеризуються гіршим ставленням до УПЦ МП, ніж навпаки, демонструючи чи не найвищі показники дистанційованості, неприязні й жорстокості порівняно з рештою груп. Рівень дистанційованості та неприязні представників ПЦУ та УГКЦ до прихожан УПЦ МП наближається до значення 3, що вказує на досить виражену неприязнь до останніх. Оскільки період опитування збігся з дискусіями про заборону релігійних організацій, пов'язаних із російською православною церквою, можна припустити, що активний політичний процес та медіаскандали могли вплинути на погляди та реакції респондентів. Цілком імовірно, що афективна поляризація може зростати під впливом медіа, однак цю гіпотезу варто перевіряти окремо.

Водночас найменший розрив спостерігається між групами "українці в Україні" та "українці за межами країни". Українці, що проживають за кордоном, демонструють трохи вищі показники загальної поляризації, а також виявляють деяку більшу дистанцію і неприязнь до своїх співвітчизників в Україні, ніж ті, у свою чергу, відчувають до них.

У порівнянні з іншими групами, військові та їхні близькі виявляють дещо негативніше ставлення до цивільних, ніж цивільні до них. Серед україномовних також можна помітити певну упередженість стосовно російськомовних. Люди, які не жили на тимчасово окупованих територіях або в зоні конфлікту, демонструють більшу відстороненість від тих, хто має досвід життя в цих умовах.

Таким чином, ми часто спостерігаємо певну асиметрію у ставленні одних груп до інших, де одна група ставиться до іншої групи дещо гірше, ніж навпаки. Також видно досить виражену дистанційованість та неприязнь представників ПЦУ та греко-католиків до УПЦ МП. Проте загальні показники поляризації та окремих її вимірів навряд чи можна назвати настільки значними, щоб це сигналізувало про ненависть чи свідоме бажання завдати шкоди іншій групі.

Афективна поляризація є тоді, коли люди закриваються у "своїй" соціальній групі та вороже ставляться до "чужої". Теоретично для виникнення неприязні між групами неважливо, на основі чого формується ідентичність (Billig and Tajfel 1973) - хоч би й на тому, якою стороною вони б'ють яйця. Головне, щоб люди вважали важливим належати до групи, яка б'є яйця "правильною" стороною, і уникали тих, хто робить це "неправильно".

У реальному житті ми належимо до різних соціальних груп: можна одночасно бути гостроконечником, читачем VoxUkraine та українцем. І як би нам всім не подобались гостроконечники, конкретного гостроконечника ми оцінюємо на підставі набору характеристик: якісь із них нам подобаються, а якісь - ні.

Щоб проілюструвати цю концепцію, розглянемо іншу частину нашого дослідження. У цій секції ми оцінювали, як належність до певної соціальної групи впливає на ставлення до її членів у ситуаціях, коли вони є частиною кількох груп одночасно. Респондентів просили оцінити вигаданих персонажів, які могли б проживати поруч із ними, за трьома критеріями: наскільки їм подобається ця особа (симпатія), чи хотіли б вони, щоб вона була їхнім сусідом (дистанція) та чи відчули б вони задоволення, якщо з нею трапилося б щось прикре (зловтіха). Відповіді на ці запитання оцінювалися за шкалою від 1 до 10.

Опис гіпотетичних персонажів, також відомий як віньєтки, складався з ряду характеристик (деталі наведені в Таблиці 1). Випадково обрані респонденти з різних груп оцінювали цих персонажів за цими критеріями. Це дозволило окремо проаналізувати вплив кожної характеристики та дослідити реакції на суперечливі образи, де одна риса може викликати позитивні емоції, а інша — негативні (докладнішу інформацію про методику та загальні результати можна знайти у звіті).

Ми проаналізували, як респонденти, котрі в першій частині оцінювали УПЦ МП (група, яку оцінили в дослідженні найгірше за шкалою афективної поляризації), ставляться до її прихожан, якщо надати додатковий контекст. На Рис. 3 показані оцінки, зроблені прихожанами ПЦУ та УГКЦ у різних сценаріях. Попри певний зсув розподілу значень симпатії та дистанції вліво, можна побачити, що оцінки дуже різні (медіанне ставлення до персонажів за шкалами симпатії та дистанції становить 5 із 10). Водночас більшість респондентів не раділи б нещастю персонажів (медіанне значення шкали зловтіхи - 1).

Рисунок 3. Розподіл оцінок ставлення до персонажів, описаних у віньєтках (залежні змінні)

Крім того, ми проаналізували, як риси вигаданих персонажів впливають на ставлення до них віруючих ПЦУ та УГКЦ, які також оцінювали своє ставлення до УПЦ МП за шкалою афективної поляризації, зокрема за критерієм симпатії. Для цього ми застосували дворівневу лінійну регресію, результати якої представлені в Додатку 1. Як видно з отриманих даних, приналежність уявного сусіда до УПЦ МП, навіть за умови врахування ряду інших факторів, в середньому дійсно негативно впливає на ставлення до нього серед прихожан ПЦУ та УГКЦ.

Втім, інші характеристики теж визначають ставлення представників ПЦУ та УГКЦ до персонажа. Так, служба в ЗСУ, українська мова спілкування та відмова від споживання російського медіаконтенту позитивно впливає на ставлення до людини. З отриманої моделі ми спрогнозували ставлення до гіпотетичних "україноцентричних" та "більш схильних до росії" персонажів різних конфесій. З Таблиці 2 бачимо, що прогнозовані середні значення симпатії до "україноцентричних" персонажів є досить високими, а до "більш схильних до росії" - низькими незалежно від їхньої конфесійної приналежності.

Таблиця 2. Очікувані середні показники симпатії в групах

Наше дослідження не виявило значної афективної поляризації між зазначеними групами. Проте, старт повноцінного політичного циклу в майбутньому може стати каталізатором для посилення такої поляризації в українському суспільстві, що підтверджується результатами стосовно релігійних спільнот. Втручання внутрішніх або зовнішніх акторів, зокрема з боку росії, може ще більше загострити цю ситуацію. За допомогою маніпуляцій в інформаційному просторі, росія та інші зацікавлені сторони можуть чинити вплив на політичні та соціальні процеси в Україні, що, в свою чергу, може поглибити розбіжності та спровокувати нові конфлікти між різними сегментами суспільства. Проте наразі ці розбіжності не є такими глибокими, щоб призвести до серйозних конфліктів.

Результати проведеного дослідження дають можливість сформулювати низку рекомендацій. Перша з них акцентує увагу на необхідності виявлення джерел напруги та проведення превентивних заходів для вирішення конфліктів. Вкрай важливо усвідомити, які фактори сприяють формуванню негативного ставлення до певних груп українців у суспільстві. Державі слід активізувати роботу над вирішенням цих проблем, зокрема шляхом впровадження профілактичних заходів та здійснення моніторингу "гарячих точок" у суспільстві.

По-друге, необхідно змістити акцент з міжгрупового конфлікту на конструктивне обговорення політики. Політичні конфлікти - це природна частина демократії, але важливо, щоб вони не перетворювались на емоційне відторгнення та ненависть до іншої сторони. Замість підживлення протистояння слід зосереджуватися на суті політичних пропозицій, що дозволяє обговорювати розбіжності у поглядах без ескалації поляризації.

По-третє, важливо підтримувати спільну українську ідентичність. Державна інформаційна політика має зміцнювати українську ідентичність, підкреслюючи спільні цінності та досягнення. Важливо уникати поділу на "правильних" і "неправильних" українців, а замість цього наголошувати на спільності цілей. Це допоможе не лише зменшити відчуття розмежування, але й розбавити негативний образ позитивними прикладами, що підкреслюють єдність і прагнення до спільного блага.

Приложение 1. Привязанность к герою в зависимости от его свойств

Аналіз проведено в R з використанням lme4 для багаторівневої лінійної моделі. Модель: Симпатія ~ Церковна приналежність + Служба в ЗСУ + Мова + Факт переміщення + Зв'язок з рф + (1∣ІD респондента). Референтні категорії: ПЦУ (Церковна приналежність), відстрочка від служби (Служба в ЗСУ), українська мова (Мова), місцевий (Факт переміщення), дивиться опозиційних блогерів (Зв'язок з рф).

Додаток 2. Коментарі щодо обговорень навколо дослідження

Наше дослідження викликало значний інтерес, зокрема після публікації Валерія Пекаря. Воно отримало безліч схвальних відгуків, а Євген Клопотенко навіть поділився ним у своєму Instagram, закріпивши пост.

У своєму дописі Валерій Пекар відзначив, що в українському суспільстві немає глибоких розколів, що викликало широкий спектр реакцій. Деякі люди підтримали цю точку зору, тоді як інші вважали, що розбіжності все ж існують. Наше дослідження не охоплювало всі можливі соціальні категорії в Україні, а зосереджувалося лише на п'яти зазначених парах груп. Тому ми можемо говорити про відносно невелику поляризацію між цими парами груп саме на момент проведення дослідження, адже обставини можуть швидко змінюватися. Крім того, ми зосередилися лише на афективній поляризації, не враховуючи інші аспекти поляризації чи соціальних розбіжностей, які могли б свідчити про певні форми соціальної напруги.

Були й зауваження з боку професійної спільноти щодо методології дослідження (з частиною дописів ви можете ознайомитися тут, тут і ось тут). Їх можна звести до трьох основних: вибірка, вимірювання і представлення результатів.

● Вибірка. Колеги вказали на неточність у звіті, в якому стверджується, що вибірка українців в Україні є репрезентативною, хоча рекрутинг здійснювався за допомогою онлайн-панелі, що не гарантує таку репрезентативність. У цьому документі ми врахували цей аспект під час опису вибірки. Однак навіть створення репрезентативної вибірки для українців в Україні не зможе повністю усунути проблеми зі зміщенням в оцінках респондентів. В ідеалі нам потрібно було б мати репрезентативні вибірки для кожної з десяти груп, для яких визначався рівень афективної поляризації, що є досить складним завданням. Для забезпечення статистичної надійності наших оцінок важливо мати достатню кількість учасників у цих групах. Саме тому ми пішли на компроміс і обрали цільовий відбір через онлайн-панель. Ми сподіваємося на майбутні дослідження, які врахують більше можливих джерел зміщення оцінок, зокрема, пов'язаних із вибіркою.

● Вимірювання. Ми не проводили валідизацію шкали афективної поляризації. Проте ми розрахували альфу Кронбаха для загальної шкали та її окремих підшкал, виявивши високий рівень узгодженості (в усіх випадках α > 0.9). Це дозволяє нам створювати загальний індикатор поляризації та показники для конкретних підшкал. Однак не всі погоджуються з нашим вибором методу вимірювання поляризації. Наш підхід є лише одним із можливих способів оцінки афективної поляризації, і, безперечно, існують й інші варіанти.

● Подання результатів. Ми вважаємо, що для різної аудиторії варто адаптувати формат подання результатів. Для науковців та фахівців у певній сфері доцільно надавати детальнішу інформацію з використанням складніших методів аналізу та форм візуалізації даних. Для ширшої аудиторії краще уникати надмірної методологічної деталізації - саме цього ми намагалися дотримуватися у нашому звіті. Будемо раді відповісти на будь-які запитання, що можуть виникнути щодо окремих деталей з приводу методології чи аналізу даних нашого дослідження.

Ми віримо, що дискусії навколо досліджень, навіть критичні, можуть бути конструктивними й корисними для всіх, якщо вони проводяться з повагою та орієнтовані на покращення якості результатів досліджень. Сподіваємося, що обговорення результатів і порівняння підходів у різних дослідженнях сприятиме підвищенню якості соціологічної науки в Україні. Також запрошуємо читачів цікавитись іншими дослідженнями українських соціологів.

Даниїл Каракай є аспірантом на факультеті соціології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також працює менеджером соціологічних досліджень у Київській школі економіки.

Related posts