Дев'ять місяців під російськими ударами – чому Україні довелося покинути Вугледар.

Чому нам не вдалося захистити Вугледар?

Саме це питання ставлять найчастіше і ставитимуть ще кілька днів. Втомився на нього відповідати, тому напишу для розуміння.

У сучасних умовах втрата Вугледара стала неминучою, хоча існували можливості для її уникнення. Проте, не все в цій ситуації залежало виключно від нас.

Вирішальна битва за Вугледар почалася не 20 вересня 2024 року, коли передові підрозділи РОВ по трасі 0532 впритул підійшли до східної частини міста, а набагато, набагато раніше. Січень 2023-го -- початок наступу на Новомихайлівку та формування північного флангу з виходом через Костянтинівку на трасу 0532.

Дев'ять місяців тому РОВ розпочали наступальні дії, спрямовані на досягнення позиції 0532 та фактично на Вугледар. Це стало початком запеклої битви.

У ворога була кількісна перевага в особовому складі, техніці, артилерії, але ключову роль зіграла авіація. Домінування тактичної авіації в повітряному просторі та відсутність ефективної протидії призвело до того, що лінії оборони, рубежі, позиції щодня засипали не тільки реактивними снарядами та ствольною артою, а й КАБами та НАРами.

Дев'ять місяців РОВ методично перемелювали наші позиції і повзли до своєї мети -- до 0532, втрачаючи десятки тисяч солдатів, тисячі одиниць техніки, але маючи беззаперечний і дієвий козир -- авіацію.

Коли почалася генеральна битва за Вугледар, місто буквально стирали з лиця землі ударами КАБ, 24/7, воно стало епіцентром застосування цих засобів ураження. Утримання жодної з локації в місті не уявлялося можливим за настільки інтенсивних ударів 250, 500 і 1 500-кілограмовими бомбами.

Змогли б відстояти Вугледар? Так. Якби російська авіація виявилася недієздатною і боялася б сунутися в наш повітряний простір, або частина її бойових літаків, Су-25, наприклад, просто фізично не змогли б долітати до лінії зіткнення. Якби російським літакам довелося злітати з авіабаз на території Росії за межами 300-кілометрової зони від кордону з Україною, то 80% ударних засобів, задіяних в українському повітряному просторі, просто до нього не долітали б! Можливість оперування в такому радіусі залишалася б здебільшого у Су-34 і Су-35, водночас із неповним бойовим навантаженням.

Якби РОВ втратили 80% підтримки своєї авіації, нині ми б обговорювали окупацію Вугледара, а також те, як РОВ успішно заповнюють своїми тілами Калинів кар'єр, або ж як вони застрягли поблизу Широкої балки...

Проте, через зрозумілі всім причини, цього не відбулося, і безкарне домінування тактичної авіації РОВ продовжується.