Досить захоплююча розповідь. Як лікар Земмельвейс у XIX столітті відкрив причину високої смертності під час пологів і в результаті цього втратив своє життя.
Більше ніж 170 років тому молодий лікар Ігнац Земмельвейс розкрив істинну причину післяпологової гарячки, яка забирала життя кожної третьої жінки, що народжувала в європейських лікарнях. Натомість на визнання та вдячність, він зіткнувся з жорстоким переслідуванням з боку своїх колег: його відправили до психіатричної лікарні, де його вбили.
Свій перший робочий день у Віденській загальній лікарні ординатор Земмельвейс запам'ятав назавжди: це було 1 липня 1846 року, і його професійний дебют збігся з власним днем народження. Ігнацу виповнилось 29, він був трохи старшим за більшість новачків, з якими прийшов сюди. Адже спочатку, на вимогу батька, він витратив кілька років на вивчення юриспруденції, а вже потім здобув омріяну з дитинства професію медика.
Доктор Земмельвейс уважно оглядав приміщення пологової зали, яке було його основним місцем роботи. Все виглядало так само, як і в інших лікарнях, де він проходив стажування: довгий стіл, розташований уздовж стіни, був завалений шматками старого полотна, з яких витягувалися нитки, використані для перев'язок. Над столом висіли вбиті в стіну довгі цвяхи, на яких розміщувалися хірургічні інструменти разом із медичними халатами, що були заплямовані кров'ю: їх прали лише раз на тиждень, адже знову забрудняться. У кутку стояла мідна миска з водою, призначена для промивання рук.
"Ні, не сюди, прошу вас! Тільки не сюди, я краще народжу на вулиці!" – раптом почувся відчайдушний жіночий голос. Коли Земмельвейс вийшов з пологової зали в коридор, його погляд упав на заплакану вагітну жінку, яка відчайдушно пручалася, не дозволяючи двом медсестрам зняти з неї плащ-накидку. Їй, здавалось, було не більше двадцяти, а її заплутане руде волосся, змокле від поту, спадало на обличчя тонкими прядками.
"Чоловік доставив фрау Анну до медичного закладу, але вона намагалася вирватися, і ми зупинили її вже на вулиці, повернувши назад, -- розповіла одна з медсестер. -- Це її перші пологи, перейми почалися чотири години тому, а води вже відійшли..."
Земмельвейс узяв жінку за руку й спробував заспокоїти, але вона відсахнулась і закричала: "Рік тому у вашому відділенні померла моя кузина, а навесні -- подруга. Відвезіть мене до іншого або відпустіть додому. На вашому відділенні лежить страшне прокляття!"
Молодий лікар заперечив: перше відділення очолює відомий професор Йоганн Клейне, якому допомагають дипломовані лікарі та студенти медичного факультету. У свою чергу, у другому відділенні здебільшого працюють випускниці акушерської школи. Переваги такого підходу є очевидними, а всі побоювання — безпідставними. Врешті-решт, після тривалих умовлянь, Земмельвейс погодився прийняти пологи у жінки, а один із студентів допомагав йому в цьому процесі.
Все пройшло вдало: Анна народила здорового хлопчика й за кілька годин вже сміялась зі своїх страхів і дякувала лікарю. Але наступного дня у неї піднялась температура, а ще за три дні жінка буквально згоріла від гарячки. Немовля вижило, його забрав додому згорьований батько. А Земмельвейс не знаходив собі місця: він не міг зрозуміти, що ж зробив не так.
