Дружина відомого "Мунфіша" поділилася історією його кар'єри в авіації: "він був наполегливим, не без недоліків, але сповненим любові".
Сьогодні, 20 жовтня, мав би відзначити 31-річчя український військових льотчик Олексій Месь на позивний Moonfish. Він загинув 26 серпня 2024 року під час катастрофи українського винищувача F-16.
Цю інформацію оприлюднило Командування Повітряних Сил Збройних Сил України. Вони також підтвердили, що було подано прохання про надання Месі звання Героя України посмертно.
"Можливо, він нарешті взяв би відпустку чи бодай вихідний та вимкнув телефон, аби провести час у тісному родинному колі... Або ж чергував на оперативному аеродромі, а друзі відволікали привітаннями... Та 26 серпня 2024 року під час відбиття однієї із найпотужніших ракетно-дронових атак Олексій загинув", -- йдеться у повідомленні.
Окрім цього, Командування Повітряних Сил поділилося спогадами дружини Меся, Юлії. Крім того, були представлені фотографії з їхньої родинної колекції.
"Усі знали його як "Мунфішу" - знаменитого українського пілота, який став першим, хто пройшов перенавчання на F-16 і використав цей американський винищувач для протистояння російським ракетам. Але для мене він залишався ніжним і скромним Льошею... Неідеальним, впертим і завжди зайнятим, але при цьому люблячим та турботливим чоловіком. Льоша, який об'їздив майже півсвіту з професійних причин: від Норвегії до Дубаїв, Америки та Данії... І, на жаль, нам так і не вдалося вирватися трьом на відпочинок біля моря. Тепер же кожен день без нього став справжнім випробуванням," - ділиться вона.
За словами Юлії, Олексій насправді не хотів бути публічним. Дружина пілота наголосила, що він цінував свободу і приватність, дбав про їхню з донечкою безпеку.
"На самом деле, у нас не було моментального кохання. Зовсім ні. Ми зустрілись ще в шкільні роки під час захисту фізичних проектів у Малій академії наук. Він здався мені занадто самовпевненим і навіть злегка зарозумілим. Згодом ми зрідка зустрічались на різних заходах - адже наше містечко не таке вже й велике: свята, конкурси... І ось, нарешті, перше побачення. Олексій з гордістю поділився, що планує вступати до КПІ на напрям "атомна енергетика". Як і очікувалося, він успішно вступив туди та ще в кілька інших університетів. Але незадовго до завершення вступної кампанії він шокував усіх своїм рішенням. Вмовив батьків дати йому можливість спробувати те, про що насправді мріяв у глибині душі. В останній момент він став студентом льотного факультету ХНУПСу. Далі почались рідкісні зустрічі та години розмов на різні теми. Усе моє студентське життя, навчалась я у Києві, було сповнене поїздок до Харкова. Ніякі труднощі не могли нас зупинити. Ми оселились у знаменитому військовому готелі "Зірка", багато гуляли і закохувались один в одного", -- згадує вона.
Дружина Олексія каже, що, коли після випуску вони одружились, вона чесно вірила, що ось воно спокійне сімейне життя. Та із цим, за її словами, "якось одразу не склалось",
Після повернення зі США до Франківська Олексію запропонували роботу в Командуванні Повітряних Сил. Я переїхала до нього, і незабаром у нас з'явилася донька. Проте штабна діяльність не зовсім влаштовувала бойового пілота, незважаючи на її важливість. Тому ми знову змінили місце проживання, цього разу вирушивши до Луцька, де отримали службове житло, а Олексій став командиром ескадрильї. Ми сподівалися, що залишимося тут надовго. Але вже в січні 2022 року він вирушив на навчання до академії в столиці. І, як виявилося, 20 лютого 2022 року ми з донькою переїхали до Києва. Я добре пам'ятаю свій день народження, коли ми з друзями сиділи на кухні орендованої квартири, обговорюючи всі можливі сценарії: чи буде війна і якою вона може бути. Олексій у цьому питанні залишався реалістом, тоді як ми не хотіли вірити в його сумні прогнози, — поділилася Юлія.
Вона також підкреслила, що поки Олексій проходив навчання на F-16, вони з маленькою донечкою приїхали до нього в Данію на три місяці. За словами дружини пілота, це виявилося досить затратним, оскільки всі витрати лягали на їхні плечі.
"Але, очевидно, це - найкраща інвестиція за все життя. Ці 3 місяці були найдовшим періодом, коли він щодня був поряд. Мав змогу ввечері приходити додому. Це був чудовий час. Я дуже боялась моменту повернення хлопців в Україну, адже розуміла, яка небезпека на них чекає, плюс за ними активно полюватимуть. Олексій завжди казав: "Ти дізнаєшся, що я в Україні, коли я наберу тебе на мобільний". Ми довго чекали, були узгодження, переноси... Коли він мене набрав - у мене затрусилися руки. Чоловік заспокоював: "Не накручуй себе! Ми ж на МіГах працювали, а це - F-16, тут же все зовсім по-іншому. Він першим посадив F-16 в Україні. А потім першим здійснив бойовий виліт, першим збив повітряну ціль на F-ці", -- сказала вона.
За її словами, після повернення в Україну в Олексія була купа рутинної роботи. Потрібно було здати і прийняти посаду, заповнити нескінченну кількість керівних документів, чимало разів їздив на наради до Києва, а ще - багато аеродромних годин, коли хлопці відточували свою майстерність
"У нього завжди було відчуття, що не можна сидіти без діла навіть і хвилини. Я трохи ображалась, коли в один із вихідних Льоша заявив, що їх чекають результати, тож відпочинок не на часі. Я сподівалась, що незабаром він хоч трохи заспокоїться... За день до 25 серпня він повернувся додому дуже пізно. Написав мені: «Їхати чи залишитися на службі? Бо о шостій ранку потрібно бути на місці, якщо тільки "шахеди" не з'являться». Ми з донечкою помітили його з балкона. Як завжди, він був у телефоні, відповідаючи комусь... Я швидко написала: «Скільки можна? Давай додому!» Він підняв погляд і усміхнувся. Ми вирушили на прогулянку в парк, попили кави... Перед сном Олексій помив донечці волосся, висушив його і поклав спати... Це були справді дуже ніжні миті... Але потім пролунав дзвінок — перші "шахеди" з'явились. Нічого незвичайного. Він зібрався і помчав на службу," — згадує Юлія.
За її мовленням, приблизно о 7-й ранку 26 серпня Олексій надіслав їй своє останнє повідомлення, проте вона не встигла його прочитати, оскільки він пішов на роботу. А о 11-й годині зателефонував батько Олексія: "Льоша не відповідає..."
"Я намагалася подзвонити, але не змогла. Потім почався найтемніший етап у нашому житті... Мені дуже хочеться, щоб через багато років сивий дідусь Олексій Сергійович Месь розповідав на уроках патріотичного виховання про те, як наші пілоти здобували перемогу в небі України. Щоб ми, як і мріяв дідусь Льоші, працювали на пасіці. Щоб ми неодноразово відправлялися сім'єю до моря... Все це виглядає, наче жахливий сон. Прийняти це важко. Але потрібно йти далі... Адже Олексій віддав своє життя за наше майбутнє та за мільйони українців", -- висловила свої думки Юлія.
Згідно з інформацією, наданою виданням Breaking Defense, яке посилається на українські джерела, авіаційна катастрофа українського винищувача F-16, внаслідок якої загинув Месь, могла статися через потрапляння уламків збитої російської ракети. Це не перший випадок, коли літак зазнає втрат через подібні обставини.
