Кассационный гражданский суд высказал свою позицию относительно аннулирования права на долю в собственности и подтверждения правомерности владения ею.
Чтобы избежать правовых неясностей, судам рекомендуется одновременно с иском о прекращении права собственности на долю в общем имуществе рассматривать и требование о признании права собственности на эту долю за совладельцем, который заранее внес на депозитный счет стоимость спорной доли.
В Верховном Суде подчеркнули, что данное заключение было принято Объединенной палатой Кассационного гражданского суда в рамках ВС с целью обеспечения единства судебной практики. Это постановление было вынесено 9 сентября 2024 года по делу номер 671/1543/21 (производство № 61-18278сво23).
Особливості справи
Позивачка просила суд припинити право іншого співвласника на частку у спільному майні в порядку ст. 365 ЦК України та визнати за нею право власності цю частку.
З огляду на неможливість спільного володіння і користування квартирою, наявність між сторонами неприязних відносин, забезпечення відповідача іншим житлом та враховуючи внесення позивачкою на депозитний рахунок суду вартості спірної частки квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов.
Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, зазначав про неможливість поєднання в позові вимог про припинення права на частку та визнання права власності на неї.
ОП КЦС ВС не змінила судові рішення, висловивши при цьому такі правові міркування.
Метою цього позову є отримання права власності на невелику частку нерухомості, що належить іншому співвласнику.
Стаття 365 Цивільного кодексу України визначає правила, що стосуються припинення права на частку в спільному майні за ініціативою інших співвласників. Реалізація суб'єктивного права співвласником, згідно з цією статтею (подання позову з обґрунтуванням обставин, зазначених у частині 1 статті 365 ЦК України, а також внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), має на меті не лише завершення правовідносин у спільній власності (пункт 7 частини 2 статті 16 ЦК України), але й отримання відповідного права за рахунок припинення власності іншого співвласника, що регулюється пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України (визнання права).
Набуття позивачкою права власності на припинену частку відповідача у спільному майні в порядку ст. 365 ЦПК України відповідає визначеній у ч. 5 ст. 11 ЦК України підставі виникнення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, визнання правом може бути актуальним не лише у випадках, коли це право порушено, а також коли його не визнають або оспорюють. Це узгоджується з частиною першою статті 15 і статтею 392 Цивільного кодексу України.
Право позивачки на отримання власності на невелику частину спільної власності відповідача на неподільний об'єкт не визнається і ставиться під сумнів відповідачем. Це, зокрема, стало причиною для подання позовної заяви щодо визнання права власності на частку, що належить відповідачеві.
Верховний Суд зазначив, що позовна вимога про визнання за позивачкою права власності на невелику частку, раніше належну відповідачу, у праві спільної власності на неподільне майно є суттєвою складовою для досягнення цілей поданого позову. Виконання такої вимоги сприятиме остаточному вирішенню конфлікту між сторонами.
ОП КЦС ВС дійшла до наступних висновків щодо імплементації правових норм.
У разі підтвердження наявності підстав, зазначених у частинах 1 та 2 статті 365 Цивільного кодексу України, право відповідача на частку у спільному майні може бути припинене. Щоб уникнути правової невизначеності та забезпечити уникнення конфліктів під час державної реєстрації прав власності на ім’я позивача, судам доцільно одночасно розглядати вимогу про припинення права власності на частку у спільному майні разом із вимогою про визнання права власності на цю частку за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок суму, що відповідає вартості спірної частки.
