Максим Буткевич поділився інформацією про своє здоров'я та обставини, в яких він перебуває в полоні.

Правозахисник поділився своїм досвідом життя в колонії, де разом із іншими ув'язненими були змушені виконувати роботи. У перші дні утримання він зазнав травми руки внаслідок побиття, але наразі його стан здоров'я "значно покращився, ніж він спочатку очікував".

Правозахисник, журналіст і один із засновників Громадського радіо та Центру прав людини Zmina, Максим Буткевич, поділився в інтерв'ю з Громадським радіо своїм нинішнім станом здоров'я, травмами, які він отримав під час полону, а також умовами свого перебування там. Він також обговорив свої плани на майбутнє.

Максим повідомив, що його здоров'я на сьогоднішній день в доволі хорошому стані. "Дякувати Богу, ситуація непогана. Звісно, у жодного з тих, хто пережив полон, стан здоров'я не може бути ідеальним. Але у мене все в порядку. Є деякі аспекти, які потребують невеликого коригування... Проте нічого, що могло б суттєво заважати швидкому відновленню. Справді, мені пощастило з фізичним станом значно більше, ніж я спочатку боявся", -- зазначив Буткевич.

Максим поділився, що на другий день після того, як його захопили в полон, під час транспортування до Луганська, він зазнав травми руки від дерев'яного предмета. "Мене вдарили ним, і, чесно кажучи, я не можу згадати, скільки разів це сталося, але їх було досить багато. Це частково обмежило рухливість руки на деякий час. На щастя, згодом вона загоїлася. Я побоювався, що міг отримати перелом, але цього не сталося. Чи залишилися якісь наслідки після цього, ми дізнаємося вже незабаром, оскільки заплановані медичні обстеження", -- розповідає Максим.

Буткевич розповів, що його утримували у колишній виправній колонії №19 на Луганщині (зараз це виправна колонія №2 УФСІН Росії по "ЛНР"), де, за його даними, перебувають всі "засуджені" російською владою військовополонені. Інші військовополонених, за його словами, перебувають в інших колоніях Луганщини, які різняться між собою за умовами.

Максим каже, що ставлення і умови були більш придатні для життя у колонії, порівняно з попереднім перебуванням на СІЗО, ще коли він був у статусі військовополоненого.

"Ми перебували там як засуджені разом із іншими людьми, які "засуджені" за "кримінальними статтями". Жили змішано з іншими засудженими. У тих самих бараках, секціях. Ходили на всі такі самі роботи, але не на всі можна було військовополоненим. Їли в тій самій їдальні", -- розповів Буткевич.

Він також зазначив, що ув’язнені змушені виконувати працю. "Коли нас, разом з моїми побратимами, відправили туди більше року тому, нам неофіційно стало відомо, що робота є обов’язковою. Це не просто відпрацювання, коли засуджений виконує дві години на тиждень за вимогою адміністрації. Це була справжня праця, яка, звісно, не була документально оформлена. Нам повідомили, що відмова від роботи призведе до санкцій," -- поділився Максим.

За його словами, на Луганщині роботи для військовополонених переважно були з підтримання побутово-технічного ладу у житловій зоні -- прибирання та перенесення вантажів, фарбування бордюрів, ремонт.

Щодо своїх майбутніх планів, Буткевич зазначає, що, незважаючи на те, що він є військовослужбовцем, у нього є "кілька варіантів", хоча деталі не розкриває. "Я однозначно продовжу займатися правами людини в майбутньому. Це абсолютно беззаперечно. Це те, що визначає моє життя. Права людини — це моя сутність... Ми ще побачимо, в якому форматі це реалізується", — підкреслив Максим.

Нагадаємо, 18 жовтня з російського полону звільнили військовослужбовця, журналіста, правозахисника, співзасновника "Громадського радіо" та Центру прав людини Zmina Максима Буткевича.

Максим Буткевич – український активіст у сфері прав людини та журналіст, який є координатором і одним із засновників ініціативи "Без кордонів". Цей проєкт фокусується на підтримці осіб, які шукають притулку, а також українських внутрішньо переміщених осіб, і на боротьбі з мовою ненависті. Окрім цього, він також є співзасновником "Громадського радіо" та Центру прав людини Zmina.

З весни 2014 року Буткевич активно підтримував переселенців, а також брав участь у захисті прав біженців і боротьбі з дискримінацією. Коли розпочалась повномасштабна війна, він вирішив приєднатися до Збройних Сил України.

10 липня 2022 року стало відомо, що Максим Буткевич потрапив у полон до російських військ. Цей інцидент трапився в зоні, де тимчасово контролюються російські сили, зокрема в районах Золоте та Гірське Луганської області. Мати Максима, Євгенія, дізналася про важку долю свого сина через відео, яке з'явилося в ЗМІ наприкінці червня. У цьому відео, оприлюдненому російськими пропагандистами, були показані полонені українські військовослужбовці, серед яких виявився і Максим Буткевич.

10 березня 2023 року окупаційний суд у Луганській області виніс вирок Буткевичу, призначивши йому 13 років ув'язнення. Окупанти звинуватили його разом із ще двома українцями в "жорстокому поводженні з цивільним населенням та використанні заборонених методів у збройному конфлікті". Адвокат Максима Буткевича в апеляційній скарзі послався на статтю видання "Ґрати", в якій зазначалося, що Буткевич не міг перебувати в Сєвєродонецьку 4 червня 2022 року. Проте слідство наполягало на тому, що саме цього дня правозахисник нібито вистрілив із гранатомета у під'їзд житлового будинку, де переховувалися дві місцеві жительки.

Журнал "Ґрати" виявив підтвердження того, що Буткевич не був на Донбасі принаймні до 14 червня, про що свідчить його переписка з колегами та рідними в цей період.

Правозахисники з України, Міністерство закордонних справ України та депутати Парламентської асамблеї Ради Європи виступили з вимогою про звільнення Максима Буткевича.

В кінці 2023 року з'ясувалося, що Максим Буткевич знаходився в ув'язненні в тимчасово окупованому місті Красний Луч (Хрустальний) на Луганщині. Цю інформацію озвучив його батько, Олександр Буткевич.

Читайте також: