Житель Сумської області сприяє легендарним атлетам у завоюванні титулів, створюючи біатлонне обладнання.

Напередодні нашому виданню стало відомо, що одна з найкращих біатлоністок сучасності, італійка Доротея Вірер замовила спорядження для гвинтівок в Україні. Тим самим підтвердивши про продовження кар'єри.

Дізнайтеся, що саме замовила біатлоністка, з ким із видатних атлетів співпрацює цей неповторний український майстер, а також про початкові етапи його діяльності в нашій розповіді.

Сяйво медалей, спалахи фотоапаратів, яскраві феєрверки, емоційні промови, купання в славі. Коли найвідоміші біатлоністи піднімаються на найвищі сходинки п'єдесталу, небагато хто звертає увагу на їхнє спорядження. В інтерв'ю спортсмени можуть висловлювати вдячність виробникам лиж або іншим спонсорам — це часто прописано в контрактах великих зірок. Але виявляється, що частина їхнього успіху формувалася майже на північному українському "нулі" — в Ромнах, що на Сумщині.

Юрій Татаринов колись також був спортсменом у світі біатлону. Проте одного дня він усвідомив, що світло камер, емоційні виступи та сяйво медалей не для нього. У 21 рік він вирішив залишити професійний спорт, але його зв'язок із ним залишився. Він досяг успіху не через лижні гонки або стрільбу, а став відомим майстром у міжнародних зимових спортивних колах. Його ремені та приклади для гвинтівок тепер допомагають провідним спортсменам демонструвати свої найкращі результати.

Ми акцентуємо увагу на ременях. Нещодавно італійська біатлоністка Доротея Вірер замовила їх додому, і ця подія стала сигналом про її повернення в великий спорт. Де Альпи, а де Ромни — але ж земля кругла і неоднозначна.

Чоловіку, якому вже 38 років, на момент початку його діяльності ще не виповнилося й 20. Він мав талант, але про це згодом. Клієнтська база зростала поступово, адже у нього були зв’язки у світі біатлону, що допомагало йому входити на ринок. Спочатку один ремінь, потім другий, третій – біатлоністи почали оцінювати його продукцію та робити замовлення. І так його справа запрацювала. Він підтримував постійний дистанційний контакт з багатьма спортсменами-клієнтами.

“Напевно, найбільше я співпрацював з норвезькими та італійськими партнерами. Зараз до цього списку приєдналися також німці та шведи. Проте саме для них я виготовляю продукцію з їхнім брендингом, тому мої ремені не завжди помітні.”

Серед найвідоміших норвезьких спортсменів у мене був "Тарік" (Тарьей Бо - олімпійський чемпіон, чемпіон світу, володар "Кришталевого глобуса"), проте наразі виникли труднощі з укладенням контракту. У них є свій виробник, тому є ймовірність, що він може образитися на те, що ми використовуємо інші бренди. Це може бути причиною затримки. Тим не менш, тренери з їхньої команди поступово починають замовляти у мене продукцію. За останні пару сезонів мої ремені стають популярними і серед дівчат; знаю, що Маріт Скоган точно їх використовує. Також багато біатлоністів, які не входять до основного складу, звертаються до мене.

Йоганес Бо, олімпійський чемпіон і володар загального заліку Кубка світу, продовжує використовувати мої ремені. Так само робить і Йоганес Дале. Взагалі, список спортсменів чималий, і відстежити всіх досить складно.

"Італія повністю належить мені, можна навіть сказати, що це моя країна. Ліза Вітоцці, яка здобула перемогу в загальному заліку Кубка світу, Доротея Вірер — олімпійська призерка та чемпіонка світу, а також Лукас Гофер, олімпійський призер. Не забуваймо про молодих талантів: Дідьє Бьона та Томаззо Джакомель."

"Французи зараз в мене 15 ременів замовили. Емільєн Жаклєн, Кантен Фійон Майе - мої хлопці. Жулія Сімон виборола в моїх ременях "Великий кришталевий глобус" у позаминулому сезоні, а в цьому й Лізка, вона королева тепер", - розповідає Юрій, перебираючи в голові зіркову клієнтську базу".

Як і в багатьох сферах бізнесу, велика війна призвела до численних руйнувань. Проте сумський майстер не залишився в пригніченому стані надовго. Він швидко адаптувався до нових умов. Важливу роль у його виживанні відіграла підтримка з боку проукраїнських європейських атлетів.

"На старті війни найбільші труднощі виникли з логістикою. В Україні практично не було матеріалів, постачання майже зупинилися. Тепер ситуація трохи стабілізувалася, однак всі ресурси значно подорожчали. Раніше основні складові постачалися з Харкова. Добре, що мої біатлоністи підтримують нашу країну. Можливо, завдяки їхньому співчуттю вони почали замовляти більше, прагнучи допомогти зберегти моє ремесло", - говорить Юрій.

Для українських біатлоністів виготовляє спорядження безплатно, як спонсор. Згадує, як колись робив ексклюзивний приклад для гвинтівки олімпійської чемпіонки Віти Семеренко, вона теж з Сумщини.

"Для Олімпіади вирішили виготовити Віті ексклюзивну копію прикладу. Бо тут збоїв не може бути. Робили з іншими майстрами точнісіньку копію, так не часто буває. Бо на Олімпіаді, у разі чого, не було б часу прилаштуватись до нового. Це високотехнологічний вид спорту. Тому й робота має бути ювелірною".

Щоб слідкувати за ефективністю свого інвентарю, майстер прагне переглядати численні трансляції.

"Працюю, а паралельно дивлюсь. Треба бачити як матеріал працює, хоча воно все перевірено роками. Але деколи бачу, що краще замінити, що куди поставити. Ременя біатлоністу вистачає на два сезони інтенсивної роботи. Хоча це від спортсмена залежить. Є такі хто більше береже, хтось менше. Деколи в трансляції впізнаю свій виріб, а він як новенький. А є і "розгільдяї", на асфальт інвентар кидають. Але то спорт".

Справа Юрія вже давно перетворилася на сімейну. Пан Татаринов зазначає, що впоратися з усім самотужки практично неможливо.

У мене четверо дітлахів, а дружина зараз в декретній відпустці і постійно зайнята справами. На виготовлення одного ременя йде близько півдня, але це залежить від його конструкції - є моделі на плечі, є на лікті, і кожна з них має свої технічні особливості. За викрійки відповідає моя мама. Я займаюся зшиванням тих частин, які вона вирізає, а також підганяю деталі. Діти ростуть, і я планую навчити їх шити. Власне, я теж отримав свої навички шиття від мами, починаючи з дитинства.

Мама, як зазначає тренер, добре обізнана в біатлоні та інших спортивних дисциплінах. Вона все своє життя посвятила роботі вчителькою фізичної культури і здобула освіту в Київському інституті фізичної культури.

У нашій родині панує спортивний дух. Батько також є випускником цього навчального закладу. Колись він започаткував біатлон у Ромнах і працював тренером.

Мій брат займається спортивною психологією та є науковцем. Наразі він співпрацює з капітаном збірної України Дмитром Підручним.

Це ж Сумщина, тут без біатлону ніяк. Зараз троє наших роменських спортсменів в збірну України потрапили. І перша медаль була міжнародною, Сергій Супрун, наш юніор, її здобув. Ще є Владислав Чихарь, Ксенія Приходько. Радію, що зараз наші роменські тримають марку. Це надихає", - ділиться враженням спортивний ремісник.

Як і багато інших, його діяльність зазнає труднощів через постійні ворожі обстріли та перебої з електропостачанням. Проте Юрій стверджує, що тут немає альтернатив – він запустив генератор і продовжує працювати. Інакше світле майбутнє залишиться лише мрією. Його обладнання не потребує багато електроенергії. Найголовніше, вважає він, щоб у всіх нас було достатньо енергії для життя.

Поки ми очікували на знімки від Юрія, Росія здійснила новий терористичний напад.

"Найголовніше, щоб у кожного з нас вистачало життєвої енергії", - зазначає Юрій, щойно повернувшись із Сум, де обстріли зруйнували дім його знайомого біатлоніста...