Перевибори в Німеччині: нові виклики чи нові перспективи для України?
Не вірте, якщо хтось стверджує, що політична ситуація в Німеччині є стабільною та зрозумілою. Розпад парламентської коаліції в цій країні став справжнім шоком для багатьох. Європа лише-но оговталася від наслідків американських виборів, як дізналася про можливість нових виборів у Німеччині. Учасники "світлофорної" коаліції не змогли дійти згоди щодо бюджету на 2025 рік, що призвело до виходу ХДС/ХСС з альянсу.
Попереду нас чекає голосування щодо вотуму довіри уряду Шольца в грудні, а також дострокові вибори, які заплановані на початок наступного року. Лідери партій Бундестагу вже погодили попередню дату виборів - 23 лютого 2025. Хоча для України ці перевибори в Німеччині стали несподіванкою, їх результати можуть виявитися, як не дивно, позитивними.
З серцем, сповненим любові до України
На посаду нового канцлера претендують одразу декілька кандидатів. Серед них лідер ХДС/ХСС Фрідріх Мерц. Колега Ангели Меркель, за час широкомасштабної війни він кардинально змінив своє бачення щодо України. Він двічі був у Києві від початку великої війни.
Вперше він приїжджав в травні 2022 року, після деокупації Київщини, і я мала можливість супроводжувати його в поїздці до Ірпіня. Коли Мерц повернувся назад до Німеччини, він став головним адвокатом пришвидшення європейської інтеграції України. Варто відзначити, що до того ХДС/ХСС зазвичай були критично проти. Тобто він дуже сильно змінив своє ставлення і розвернув фактично християнських демократів Німеччини на 180 градусів по українському питанню.
Він неодноразово висловлював критику на адресу Шольца за його нерішучість і виступав за постачання далекобійних ракет Taurus для України. Нещодавно Фрідріх Мерц оприлюднив рішучу заяву, що у разі свого обрання на посаду канцлера він готовий оголосити Путіну ультиматум щодо припинення бойових дій в Україні. Якщо цього не буде зроблено протягом 24 годин, він обіцяє надати Києву крилаті ракети Taurus та дозволити завдавати ударів по території Росії.
А що ж в партії Шольца? На днях вийшла заява соціал-демократів, які закликали діючого канцлера повторно не балотуватися як керівника СДП, а поступитися місцем своєму однопартійцю Пісторіусу. Це діючий міністр оборони Німеччини і водночас, один з найбільш популярних політиків не лише в СДП, а і в усій країні. Він дуже активний та справді проукраїнськи налаштований. Він тверезо оцінює російську загрозу для Європи та поставив задачу до 2029 року підготувати армію Німеччини до війни.
На сьогодні існує перспектива, що призначення Пісторіуса на пост канцлера може сприяти новим формам співпраці в оборонному секторі між Україною та Німеччиною. Це також може відкрити нові шляхи для надання допомоги, які раніше були заблоковані адміністрацією Олафа Шольца.
Тому попри тимчасову кризу з Німеччиною, є дуже серйозні сподівання на те, що після виборів в Німеччині фактично будуть більш проактивні, рішучі проукраїнські політики.
Водночас, для таких сценаріїв також є і свої ризики, які полягають у збільшенні присутності маргінальних, але активних друзів путіна в німецькій політиці.
Німецькі соратники путіна
Цьогорічні парламентські вибори матимуть свою унікальність. Німецьким демократичним політикам необхідно буде протистояти не лише ультраправим партіям, які мають нацистські корені, але й лівим популістам. Зазвичай, рік був би відведений для підготовки, якщо б вибори відбувалися в намічений термін. Однак, через розпад коаліції цей процес став ще більш нагальним.
У вересні німецькі політики були вражені результатами виборів до парламентів двох земель Східної Німеччини - Саксонії та Тюрінгії. Вперше в поствоєнній історії країни права екстремістська партія AfD здобула перемогу на місцевих виборах, отримавши понад третину голосів. На третьому місці опинилася новостворена ліва партія Блок Сари Вагенкнехт, яка з'явилася всього шість місяців тому.
Спільною рисою як правих, так і лівих політичних сил у Німеччині є їхня проросійська орієнтація. Обидві партії виступають за зупинку військової та фінансової допомоги Україні, а також активно підтримують численні тези російської пропаганди.
Це становить серйозну небезпеку, оскільки, потрапивши до парламенту, такі політики здобувають можливості впливати на процес ухвалення рішень. Хоча жодна з демократичних сил ніколи не створить коаліцію з партіями, подібними до фашистської AfD, загроза зростання впливу екстремістів і їх участі у формуванні політичної агенди є величезним тривожним сигналом для всього німецького політичного середовища.
В Україні ми не можемо ігнорувати цю тенденцію та явну загрозу зростання антиукраїнських настроїв у німецькому суспільстві, оскільки головним вигодонабувачем цього процесу стане наш противник — Російська Федерація.
Лівий фланг
Об’єднуючим фактором між нацистськими "правими" та популістами "лівими" у Німеччині є їхня прихильність до Росії. Обидві політичні сили — Блок Сари Вагенкнехт та AfD — поділяють пропутінську позицію, а з моменту початку широкомасштабного вторгнення перетворилися на голоси російської пропаганди. До речі, саме ці політики часто стають об’єктом цитування у всіх російських медіа.
Ці політичні сили намагаються представити інтереси Росії як національні інтереси Німеччини. Ультраправий рух AfD, у контексті місцевих виборів 2024 року, обіцяв організувати референдум щодо виходу Німеччини з Європейського Союзу у разі їх перемоги. Викликає запитання, в чому ж полягає реальний інтерес Німеччини в такій ситуації і як це вплине на добробут звичайних німців? Лідер ультраправих у Тюрінгії Бьорн Хеке продемонстрував свою прихильність до Росії не лише словами, а й справами, з’явившись на виборчій дільниці на російському автомобілі "Нива", що символізує його підтримку вітчизняного автопрому Росії. Однак, через свою суперечливу репутацію, AfD навряд чи зможе знайти союзників для формування коаліції з іншими партіями.
Новим обличчям російської пропаганди стала Блок Сари Вагенкнехт. Ця політикиня вже давно займає важливе місце у німецькій політичній арені, здобувши визнання у посткомуністичній Лівій партії. У 2024 році вона заснувала власну політичну силу, яка досягла значних успіхів на місцевих виборах та здобула представництво в кількох федеральних землях.
Вагенкнехт вже протягом кількох років активно виступає на захист інтересів Росії в Німеччині. Ще в 2017 році вона закликала до розпуску НАТО та укладання нової угоди про безпеку, яка б пов’язала Німеччину з Росією. Це, по суті, означало б дати можливість Путіну безперешкодно проникнути в Європу. Такі висловлювання набувають особливої актуальності в умовах нинішньої російської агресії на європейському континенті.
Сара Вагенкнехт не підтримувала антиросійські санкції, закликала до мирних переговорів канцлера особисто з путіним. Ну а нещодавно запропонувала вилучити всі кошти на постачання зброї Україні з федерального бюджету на 2025 рік. Зараз Вагенкнехт лякає країни НАТО ядерною війною у випадку посилення підтримки України та пропонує свої "мирні плани", основою яких, на її думку, має бути "компроміс" та територіальні поступки Києва.
Щоб запобігти домінуванню проросійських політичних сил у німецькому парламенті, необхідно вжити активних заходів з боку демократичних партій вже сьогодні.
Of course! Please provide the text you'd like to have rephrased or made unique.
Вплив на європейські країни через вибори є давньою тактикою Росії, яку вона використовує протягом багатьох років. Росія вже продемонструвала успішний приклад на рівні Європейського Союзу – це уряди Угорщини та Словаччини.
Однак важливо усвідомлювати, що основна мета Росії сьогодні полягає у зміцненні свого впливу в ключових країнах Європейського Союзу, зокрема у Франції та Німеччині. У Франції політична сила Марі Ле Пен не змогла досягти успіху на парламентських виборах, головним чином завдяки консолідації демократичних сил та вдалій стратегії розміщення кандидатів по виборчих округах.
Ключовим є те, що демократичні сили Німеччини повинні взяти до уваги цей досвід при висуванні своїх кандидатів на наступних виборах. Важливо, щоб внутрішня конкуренція в рамках демократичного табору не дозволила потрапити до Бундестаг партіям, які підривають основи Німеччини та Європи зсередини.
