Зникнення банківської конфіденційності в Україні
Верховна Рада має намір ухвалити закон, який зобов’яже банки розкривати певну інформацію про користувачів платіжних послуг у відповідь на запити від правоохоронних органів.
В Україні змінять правила реагування банків у разі отримання запитів від поліції щодо махінацій з коштами. Про це повідомляє Судово-юридична газета, пише DailyLviv.com.
Невдовзі Верховна Рада планує провести друге читання законопроекту 11043, який має на меті поліпшення функцій Національного банку в сфері державного регулювання фінансових послуг. У рамках підготовки до другого читання до документа внесено кілька нових норм.
В статті 62 Закону "Про банки і банківську діяльність" вводиться новий механізм для розкриття банківської таємниці, що стосується інформації про юридичних та фізичних осіб. Згідно з цими змінами, банки зобов'язані надавати цю інформацію органам Національної поліції України у випадках та в обсязі, що визначені в статті 31 Закону "Про платіжні послуги".
Стаття 31 Закону "Про платіжні послуги" буде доповнена новою частиною 7. Вона передбачає, що у випадку отримання письмового (електронного) запиту від Національної поліції, яка відповідає за реалізацію державної політики у сфері боротьби з кіберзлочинністю, надавач платіжних послуг зобов'язаний надати інформацію про платіжну операцію користувача, якщо є підстави вважати, що вона містить ознаки злочину, визначеного статтями 185, 190-192, 200, 361, 361-2, 362-363 Кримінального кодексу України. Відповідна інформація повинна бути надана протягом максимально короткого терміну, але не пізніше ніж через 24 години після отримання запиту.
1) суму та валюту платіжної операції;
2) дата виконання фінансової транзакції;
3) тип платіжної операції;
4) геопросторові дані, IP-адресу, адресу засобу дистанційної комунікації (включаючи платіжний застосунок) або платіжного пристрою, що використовувався для здійснення платіжної операції (за наявності), а в разі здійснення платіжної операції через касу - адресу каси (за наявності);
5) ідентифікаційні дані отримувача: для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичної особи - повне найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
6) повне найменування надавача платіжних послуг отримувача;
7) унікальний код отримувача та/або повний номер електронного платіжного інструменту та/або рахунку отримувача;
8) назва та ідентифікаційний код еквайра (якщо є);
9) ідентифікатор платіжного пристрою (за наявності);
10) код, що визначає транзакцію в платіжній системі (якщо є);
11) унікальний ідентифікатор платника та/або повний номер електронного платіжного засобу та/або рахунку платника.
Як зазначає Головне юридичне управління парламенту, йдеться про надзвичайно широкий обсяг інформації і при цьому не обмежено підстав надсилання такого запиту.
"Крім того, залишається нез’ясованим, яким чином постачальник платіжних послуг зможе встановити, чи має операція ознаки злочинної діяльності", – зазначили в управлінні.
На думку фахівців, подібний законодавчий підхід не бере до уваги положення частини другої статті 32 Конституції, що стосується охорони конфіденційної інформації про особу, і не відповідає стандартам якості закону в рамках вимог цієї статті Конституції.
У цьому контексті, текст запропонованого проекту не включає юридичних положень, які б пов'язували нововведені законом обмеження прав громадян, захищених Конституцією України, з інтересами національної безпеки, економічного розвитку та правами людини.
Таким чином, запровадження механізму розповсюдження "інформації про всі належні активи та зобов'язання осіб", що є конфіденційною, без отримання згоди власників цих даних, є безпідставним, непропорційним та ігнорує вимоги статті 3 Конституції України, вважають у управлінні.
Крім того, переглянуто критерії визначення, які саме платіжні послуги, що пропонуються мобільними операторами, підпадають під категорію обмежених платіжних.
