В укриття - як на працю: чи може працівник відмовитися від роботи під час повітряної тривоги?
Ракетні атаки та пов'язані з ними повітряні тривоги стали невід'ємною частиною реальності українців вже понад два з половиною роки. У цих умовах люди продовжують жити, спілкуватися, відпочивати та, звісно, працювати, незважаючи на постійну загрозу оголошення повітряної тривоги, яка несе небезпеку для життя і здоров'я кожного. Це породжує дискусії про те, чи повинен працівник продовжувати роботу під час оголошення тривоги, в яких випадках це допустимо, а в яких ні, і коли відсутність на робочому місці може стати підставою для дисциплінарного стягнення за прогул. Ці питання ще не мають чіткого законодавчого регулювання, але вже стали предметом низки судових справ. Адвокат Ігор Тетеря на прикладах спробував розібратися в цих питаннях спеціально для Mind.
Звісно! Ось унікалізований текст: Почати необхідно з Основного Закону України - Конституції. У частині першій статті 3 зазначено, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У ч. 4 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Кодексу цивільного захисту України, на роботодавця покладається обов'язок розробити план або інструкцію щодо реагування на надзвичайні ситуації, включаючи ракетні обстріли та пов'язані з цим повітряні тривоги. Ці інструкції повинні включати, серед іншого, дії персоналу після оголошення повітряної тривоги, маршрути евакуації до безпечних місць та укриття працівників у захисних спорудах цивільного захисту.
Такі план/інструкція мають бути доведені до відома працівників. Не вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки працівників може тягнути за собою адміністративну або навіть кримінальну відповідальність посадових осіб роботодавця залежно від наслідків такої бездіяльності.
Відповідно до частини 5 статті 153 Кодексу законів про працю, роботодавець не має права вимагати від працівника виконання завдань, які являють собою явну небезпеку для його життя, а також у випадках, коли умови праці не відповідають вимогам законодавства про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, яка загрожує його життю або здоров'ю, а також безпеці оточуючих людей і навколишнього середовища.
Якщо на підприємстві відсутні спеціально обладнані укриття, працівник має право залишити його територію та знайти найближче безпечне місце. Це здійснюється у відповідності до плану дій при надзвичайних ситуаціях, затвердженого на підприємстві. Якщо ж такого плану немає, працівник повинен самостійно вирішити, де сховатися від ракетної атаки, дбаючи про свою безпеку.
А чи існують випадки, коли не перебування на роботі працівника, пов'язане з повітряною тривогою, буде вважатися прогулом?
Перш за все слід розібратися, що вважається прогулом. Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до рішення Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 754/16137/15‑ц, поважними причинами, які виключають вину працівника, вважаються обставини, що виправдовують його відсутність на робочому місці. До таких обставин належать стихійні лиха, хвороба працівника або членів його родини, нерегулярність роботи транспорту, участь у рятувальних операціях, відмова від незаконного переведення на інше місце роботи та невихід через це на нову посаду.
У своїх постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19 та від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство не надає вичерпного списку поважних причин відсутності на роботі. Тому, в кожному конкретному випадку поважність причини відсутності на роботі оцінюється залежно від обставин. Очевидно, що поважними можуть вважатися лише об'єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівникові з'явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.
Прогулом вважається відсутність працівника на робочому місці без поважної причини протягом понад трьох годин (як безперервно, так і в цілому). Для того щоб звільнити працівника на цій підставі, роботодавець або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня. Такі висновки підтверджені постановами Верховного Суду від 6 грудня 2023 року у справі № 727/3114/21 та від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21.
Водночас, працівник зобов'язаний надати докази, що підтверджують поважність причин його відсутності на робочому місці.
Станом на зараз, Верховний Суд ще не визначився стосовно цього питання, тому варто звертати увагу на рішення апеляційних судів.
Так, відповідно до обставин справи № 752/6672/22, яка була розглянута Київським апеляційним судом, працівниця була відсутня на робочому місці з 21 квітня 2022 року до 17 травня 2022 року. У зв'язку із активними бойовими діями на території Київської області вона тимчасово переїхала до Закарпатської області, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Однак була звільнена з роботи за прогул.
Київський апеляційний суд у своїй постанові від 26 червня 2024 року, якою підтвердив рішення суду першої інстанції щодо поновлення працівниці на посаді, зазначив, що відсутність на роботі через оголошення воєнного стану по всій території України та супутні обставини, зокрема постійні обстріли, включаючи місто Київ, не може бути підставою для звільнення за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за статтею "прогул". Це обґрунтовується необхідністю забезпечення безпеки життя та здоров'я працівників та їхніх родин, що відповідає обов'язку роботодавця створити безпечні умови праці.
Працівниця у своєму позові зазначила, що до її звільнення роботодавець не забезпечив безпечних умов праці, оскільки на підприємстві не було укриття для захисту під час обстрілів. Апеляційний суд визнав, що надані докази підтверджують, що лише 20 липня 2022 року роботодавець прийняв заходи з безпеки працівників, затвердивши інструкцію щодо дій під час сигналу "повітряна тривога". Таким чином, суд дійшов висновку, що аргументи позивачки про відсутність безпечних умов праці на травень 2022 року є обґрунтованими.
У іншій справі № 729/1567/23, розглянутій Чернігівським апеляційним судом, встановлено, що звільнена працівниця 17, 18, 19, 21 та 24 липня 2023 року з 8:30 до 14:20 була відсутня на робочому місці, і не надала доказів, які б підтвердили поважність її відсутності.
Залишаючи рішення суду першої інстанції, яким визнано законним звільнення позивачки за прогул, Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові від 03 липня 2024 року розглянув доводи звільненої працівниці щодо оголошення сигналу повітряної тривоги та дії воєнного стану. Суд зазначив, що КЗпП України не передбачає заборон на звільнення під час воєнного стану. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для визнання відсутності працівника на роботі поважною. Позивачка мала право не перебувати на робочому місці під час сигналу "повітряна тривога", і це не може вважатися прогулом. Однак, у даному випадку працівниця була відсутня на роботі не лише під час увімкнення цього сигналу, але й в інший робочий час.
В іншій постанові Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 381/3349/23 вказано, що посилання позивача про дію повітряної тривоги цього дня, 30 березня 2023 року, не є поважною причиною відсутності працівника на роботі, оскільки повітряна тривога 30 березня 2023 року тривала 18 хвилин з 13.26 год. до 13.44 год. Інших доказів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі позивачем суду не надано.
У постанові Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі №935/703/22 вказано, що відсутність працівника на роботі з 14.00 по 17.00 год 05.04.2022 року, про що зазначено в наказі про його звільнення, не є прогулом в розумінні положень п. 4 статті 40 КЗпП України, виходячи з того, що згідно публічно доступної інформації щодо тривалості та кількості повітряних тривог на території України, слідує, що 05.04.2022 в Житомирській області була оголошена повітряна тривога у наступні періоди часу та тривалістю: з 16 год. 03. хв. до 16 год. 38 хв. Таким чином, відсутність позивача на роботі 05.04.2022 становить менше трьох годин протягом робочого дня. Посилання представників відповідача, що працівник під час повітряної тривоги все одно мав знаходитись на території роботодавця, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки там відсутнє належно облаштоване приміщення бомбосховища.
Якщо на території підприємства є укриття, але працівник залишив робоче місце під час повітряної тривоги, такі дії можуть бути розцінені як прогул. Аналогічно, якщо працівник не присутній на роботі, де немає укриття, під час повітряної тривоги, але його відсутність триває значно довше, ніж тривала тривога, це також може вважатися прогулом. Водночас, якщо працівник був відсутній під час повітряної тривоги з метою захисту свого життя та здоров'я і відразу після завершення тривоги повернувся на робоче місце (або не зміг повернутися негайно з об'єктивних причин), його відсутність не може бути кваліфікована як прогул. В такому випадку суд визнає притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності незаконним.
