Ось ще один варіант: "Але, насправді, ваша математика ніколи не була мені корисною у житті."
Долучуся до обговорення щодо математики -- вчити чи не вчити, всім чи не всім, обов'язково чи ні. Як це виглядає з боку фізика, музиканта та гравця в настільний теніс.
Чи є необхідність у знанні математики для всіх? На мою думку, це питання має риторичний характер. Як відомо, Мауглі, які не оволоділи мовою, не можуть стати справжніми людьми. Який рівень знання є важливим? Я впевнений, що серед поетів та філологів багато таких, для кого мова є сутністю існування, джерелом краси і натхнення. Є також оратори, політики та педагоги, для яких мова є потужним практичним інструментом, що дозволяє їм досліджувати і змінювати навколишній світ. Звичайно, можна обмежитися вмінням запитати "як дістатися до вокзалу?", але це, безумовно, виглядає дещо сумно. Аналогічно, з математикою: можна створювати шедеври, як видатні митці, або ж просто використовувати її для повсякденних потреб.
Із табору травмованих математикою чути стогін: "Не мучте дітей логарифмами!". Насправді повністю підтримую -- не потрібно мучити дітей. Ні логарифмами, ні фізкультурою, ні чищенням зубів, ні музикою. Навчання має відбуватися без муки -- й це геть інше питання. Травмовані математикою захищають себе й своїх дітей від тортур, не від математики. Шановні! Математика -- не кара божа, не мука. Це пропозиція, подарунок. Можливість для вашої дитини реалізуватися ширше та повніше, ніж це вдалося вам, яким "логарифми в житті не знадобилися". Ми ж своїм дітям хочемо кращої долі, ніж собі, правда? Ну й, звісно, на певних етапах має бути перевірка, хто набрав цих подарунків більше -- тому відкривається більше можливостей для подальшого розвитку.
І ще про математику в державі, що переживає війну. На жаль, це не є подарунком. Як і навички надання першої медичної допомоги – це знання, які стають життєво важливими. Сучасна війна вимагає тісного зв'язку зі світом, не залишаючи можливості сховатися у світі ілюзій. Вона звертається до нас жорсткими істинами, які важливо усвідомити раніше, ніж їх усвідомить противник.
Ми існуємо в реальності, де математика виступає як головний засіб комунікації. На жаль, людська мова не завжди точно відображає навколишній світ. Вона більше підходить для передачі емоцій і налагодження міжособистісних зв'язків, ніж для спілкування з природою. Ви можете виголосити фразу "душа прагне свободи", і люди зрозуміють вас, але що насправді стоїть за термінами "душа" та "свобода"? Яка міра цього прагнення? На ці питання не всі звертають увагу. Сьогодні математика виконує роль мови, що з'єднує людину з навколишнім світом. Володіючи математичними знаннями, ви здатні ставити запитання і отримувати відповіді — взаємодіяти з природою. Те, що світ намагається нам сказати, можна відобразити у математичних термінах — через кількісні показники, пропорції та природні закони. Людська мова теж може це передати, але значно менш ефективно.
Ні, за домовленістю з друзями ви можете користуватися спеціальним кодом для сапієнсів -- українською, англійською чи есперанто, але річка несе певну кількість кубометрів води на секунду, а сила дорівнює добутку маси на прискорення, де прискорення -- друга похідна від координати за часом.
Візьміть будь-який предмет штучного походження (а таких навколо вас більшість, якщо ви живете не в лісовому курені). Взуття, годинник, холодильник, окуляри чи стілець. Я вже мовчу про телевізор, комп'ютер, автомобіль чи сучасний будинок. Його створення відбувалося в три етапи, на яких математика відіграла ключове, вирішальне значення.
Перша наука, яка стала основою для розробки відповідних технологій, є фундаментальною. Не можна обійтися без глобальних інфраструктурних елементів, таких як фінансові, енергетичні, транспортні та інформаційні системи, без яких цей предмет, ймовірно, не існував би. Для розгортання та підтримки цих структур, включаючи науку, необхідні математичні знання, що набагато складніші, ніж "ці ваші логарифми та косинуси". Слід також зазначити, що нині існують фахівці, які займаються створенням інфраструктур для майбутнього, без яких це майбутнє, ймовірно, не настане для більшості людей.
Другий -- інженерний рівень. Теоретично знайдений (на попередньому рівні) принцип дії потрібно реалізувати, втілити. Мають бути підібрані матеріали з потрібними властивостями, розраховані та узгоджені розміри та інші параметри, коліщатко має не відвалитися, а гвинтик -- пролізти в отвір. Характеристики вага / потужність / ціна / якість мають бути оптимізовані. Напруги, нагріви, механічні навантаження мають бути погоджені із загальноприйнятими стандартами, все потрібно випробувати, виміряти та зафіксувати. Інакше предмет буде незручним, токсичним, розвалюватиметься в руках, не працюватиме від мережі. На цьому рівні потрібно рахувати, міряти, рахувати, ще раз рахувати, потім зупинитися й перерахувати все наново.
Третій рівень -- організаційно-фінансово-логістичний, об'єднаємо це докупи. Має бути пораховано вартість і ризики. Мають бути пораховані, знайдені та узгоджені люди й ресурси, які для цього потрібні. В правильний час мають бути підвезені потрібні матеріали, техніка для їх обробки та люди, які вміють із цим працювати. Все це має бути забезпечене правильною кількістю електроенергії, води та вентиляції. Відходи мають бути утилізовані. Готовий продукт має бути реалізований, інакше про його існування ніхто не дізнається. Вангую, що предмет штучного походження, який ви обрали на початку, пройшов усі ці етапи.
Давайте уявимо ситуацію, коли особа, яка стверджує, що "математика їй не потрібна", жодним чином не залучена до жодної з діяльностей, пов'язаних зі створенням будь-яких предметів, подій чи культурних явищ. Важливо зауважити, що такі люди часто вважають себе творчими, ніби вони володіють якимось особливим даром створення, недоступним для тих, хто формує цивілізоване оточення. Можливо, їм вдалося уникнути труднощів, хоч не виключено, що просто приймали невірні рішення в ситуаціях, де потрібно було використовувати математичні знання, а математичну роботу виконали інші. Вони стверджують, що математика "не потрібна". Проте, щоб впевнено казати, що дитині "це не знадобиться" в майбутньому, потрібно мати дар пророцтва. Жартую, звісно. Заява "не знадобиться" є значним обмеженням для розвитку дитини. Було б чесніше висловитися так: "моя дитина не братиме участі в жодному процесі створення, а якщо й братиме, то нехай це буде щось на кшталт випадкового". Або ж: "моя дитина генеруватиме ідеї, а колектив технічних спеціалістів їх реалізує", що, хоча і звучить привабливо, але насправді малоймовірно. Швидше за все, можна сказати: "моя дитина виконуватиме рутинну механічну роботу". Але це теж під питанням, адже таких робочих місць з кожним днем стає все менше.
